таврований
ТАВРО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до таврува́ти.
І от зійшлись, тавровані і гнані Царем проклятим, партії сини, Що в Нерчинську вмирали на засланні, В Уржумі волочили кайдани… (Мал., Народження.., 1939, 6);
// тавро́вано, безос. присудк. сл.
Лиха доля чекала втікача: його оддавано в некрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу (Коцюб., І, 1955, 335).
2. у знач. прикм. Який мав на собі тавро.
Таврований жовнірський кінь водив вухами, щулив їх за кожним рухом чужих йому людей (Ле, Наливайко, 1957, 300);
— За що ж вас мусили скарати? — спитав Сагайдачний строкату купку стратенців, де татари і вільновідпущені стояли всуміш з таврованими галерниками (Тулуб, Людолови, II, 1957, 146).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- таврований — Клеймований, штампований. Словник синонімів Полюги
- таврований — тавро́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- таврований — ТАВРО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до таврува́ти. Сто років мучених надій, і сподівань, і вір, і крові синів, що за любов тавровані, сто серць, як сто палахкотінь (Л. Костенко); // тавро́вано, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
- таврований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до таврувати. || тавровано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який має на собі тавро. Великий тлумачний словник сучасної мови
- таврований — Тавро́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- таврований — Таврований, -а, -е Мѣченый. Конст. у. Словник української мови Грінченка