1. Словник української мови в 11 томах

талап

ТАЛА́П, виг.

1. Звуконаслідування, що означає характерний звук під час ходіння в розтоптаному або великому взутті.

Йде хлопчик. Ноги в старих калошах. Талап, талап! (Стеф., II, 1953, 45).

2. Уживається як присудок за знач. тала́пнути.

Він його талап долонею по пиці (Сл. Гр.);

[Шнадельський:] Будемо оба пасти очима сього вовка [лихваря], а в відповідній хвилі талап на нього! (Фр., VII, 1951, 359).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. талап — тала́п вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. талап — ТАЛА́П, виг. 1. Звуконаслідування, що означає характерний звук під час ходіння в розтоптаному або великому взутті. Йде хлопчик. Ноги в старих калошах. Талап, талап! (В. Стефаник). 2. Уживається як присудок за знач. тала́пнути. Словник української мови у 20 томах
  3. талап — виг. 1》 Звуконаслідування, що означає характерний звук під час ходіння в розтоптаному або великому взутті. 2》 Уживається як присудок за знач. талапнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. талап — Талап! меж. 1) Для выраженія паденія во что либо жидкое; для выраженія брызговъ какой либо жидкости. Грязюка з колеса талап на нього. Шейк. 2) Для выраженія удара чѣмъ нибудь плоскимъ. Він його талап долонею по пиці. Шейк. талап-талап! Для выраженія плаванія, бултыханія руками или лапами животнаго. Словник української мови Грінченка