1. Словник української мови в 11 томах

татарча

ТАТАРЧА́, а́ти, с. Татарська дитина.

І з неї [саклі] вибігли на шлях, Як неприборкані орлята, Лякались коней і в кущах Ховались гожі татарчата… (Щог., Поезії, 1958, 232);

Як і велів хан, татари і татарчата кидали в невільників сміття, засипали їм очі порохом (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 347).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. татарча — татарча́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. татарча — ТАТАРЧА́, а́ти, с. Татарська дитина. І з неї [саклі] вибігли на шлях, Як неприборкані орлята, Лякались коней і в кущах Ховались гожі татарчата... (Я. Щоголів); Як і велів хан, татари і татарчата кидали в невільників сміття, засипали їм очі порохом (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
  3. татарча — -ати, с. Татарська дитина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. татарча — Татарча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)