темінь
ТЕ́МІНЬ, мені, ж., розм.
1. Те саме, що темно́та́ 1-3.
Надворі панувала така темінь, що годі було предмети розрізнити (Коб., III, 1956, 188);
Сильний сухий тріск.. розірвав тишу і темінь ночі (Смолич, І, 1958, 97);
Немало людської крові пролито за неї [землю], а чи стане вона щедрішою, чи покращають люди після цього, чи ще більше озлобляться в своїх нестатках і темені? (Стельмах, II, 1962, 68).
◊ Те́мінь, хоч о́ко ви́коли — те саме, що [Те́мно,] хоч о́ко ви́коли ( див. вико́лювати).
2. зневажл. Те саме, що темно́та́ 3.
Раніше просту селянку пани людиною не вважали: попихачка, темінь, робоче бидло… (Гончар, І, 1954, 490).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- темінь — те́мінь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- темінь — див. темрява Словник синонімів Вусика
- темінь — [тем'ін'] -меин'і, ор. -м'ін':у Орфоепічний словник української мови
- темінь — ТЕ́МІНЬ, мені, ж., розм. 1. Те саме, що темно́та́ 1–3. Надворі панувала така темінь, що годі було предмети розрізнити (О. Кобилянська); Важкою для хлопців була ця ніч. Словник української мови у 20 томах
- темінь — -мені, ж., розм. 1》 Те саме, що темнота 1-3). 2》 зневажл. Те саме, що темнота 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- темінь — ТЕ́МРЯВА (відсутність світла, освітлення), ПІ́ТЬМА́, ТЕМНОТА́, МО́РОК, ТЬМА, ТІНЬ, ЧОРНОТА́, ТЕ́МІНЬ розм., ПО́ТЕМКИ мн., розм., ПО́ТЕМОК розм., ПО́МЕРКИ мн., розм., ПО́МЕРК розм., ТІ́НЯВА розм., СУТЕ́МРЯВА заст.; МЛА (ІМЛА́) (неосвітлений простір). Словник синонімів української мови