1. Словник української мови в 11 томах

типець

ТИ́ПЕ́ЦЬ, ти́пцю́, ч. Те саме, що типча́к.

Шлях ішов просто на схід серед сухостою ковили, типцю й пирію, виполощених [виполосканих] осінніми дощами і прив’ялених теплим південним сонцем (Добр., Очак. розмир, 1965, 19);

На цих горах [Кременецьких] багато реліктових і ендемічних рослин, серед яких найбільш цікавими є костриця, або типець піхвястий, ..цибуля волинська (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 8).

◊ Вхопи́ти типцю́ — натрапити на потрібний шлях, на потрібну дорогу; натрапити на слід.

Як погнався за їм [злодієм], то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю й через те не догнав (Сл. Гр.);

Да́ти типцю́ кому — побити, відшмагати когось; дати перцю комусь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. типець — ти́пе́ць іменник чоловічого роду, істота рослина Орфографічний словник української мови
  2. типець — ТИ́ПЕ́ЦЬ, ти́пцю́, ч. Те саме, що типча́к. Шлях ішов просто на схід серед сухостою ковили, типцю й пирію, виполощених [виполосканих] осінніми дощами і прив'ялених теплим південним сонцем (С. Словник української мови у 20 томах
  3. типець — типцю, ч., бот. Те саме, що типчак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. типець — вхопи́ти ти́пцю́, заст. Натрапити на потрібний шлях, на потрібну дорогу. Як погнався за їм (злодієм), то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю й через те не догнав (Сл. Б. Грінченка). Фразеологічний словник української мови
  5. типець — ТИПЧА́К бот., ТИПЧИНА́, ТИ́ПЕ́ЦЬ. Палій сидів з Пашковським на горбі під колючим кущем і, кусаючи стеблинку щойно зірваного типчаку, зрідка перекидався з ним словами (Ю. Мушкетик); Шлях ішов просто на схід серед сухої ковили, типцю й пирію (С. Добровольський). Словник синонімів української мови
  6. типець — Ти́пець, -пцю м. 1) вхопити типцю. Попасть на слѣдъ, на искомую дорогу. Як погнався за їм (злодієм), то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю та й через те не догнав. Новомоск. у. (Залюб.). 2) дати типцю кому. Задать перцу, высѣчь. Словник української мови Грінченка