товкущий
ТОВКУ́ЩИЙ, а, е, розм.
1. Неспокійний, рухливий, непосидючий.
— Та такий товкущий [о. Тарасій], непосидящий, що все товчеться то по келії, то по садку (Н.-Лев., III, 1956, 365);
— Мати любе [любить] клопіт, їй без клопоту, як салдатові [солдатові] без війни! — Він любив її лякати і трошки глузував, що була така товкуща (Гр., II, 1963, 58).
2. Запопадливий до роботи, роботящий, дбайливий.
— Мати тож хазяйка добра, чесна і товкуща, І на полі, і в господі, і в торгу тямуща (Укр. поети-романтики.., 1968, 552);
Товкуща жінка.. лишилася одна з дочкою, і сама хазяйнує не гірше чоловіка (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- товкущий — товку́щий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- товкущий — див. жвавий; роботящий Словник синонімів Вусика
- товкущий — ТОВКУ́ЩИЙ, а, е, розм. 1. Неспокійний, рухливий, непосидючий. – Та такий товкущий [о. Тарасій], непосидящий, що все товчеться то по келії, то по садку (І. Нечуй-Левицький); – Мати любе [любить] клопіт, їй без клопоту, як салдатові [солдатові] без війни!... Словник української мови у 20 томах
- товкущий — -а, -е, розм. 1》 Неспокійний, рухливий, непосидючий. 2》 Запопадливий до роботи, роботящий, дбайливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- товкущий — НЕПОСИДЮ́ЧИЙ (НЕПОСИДЮ́ЩИЙ) (який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям або без певного заняття), НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, НЕВСИ́ДЛИВИЙ, НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОСИДЯ́ЧИЙ (НЕПОСИДЯ́ЩИЙ рідко) розм., ТОВКУ́ЩИЙ розм. Словник синонімів української мови
- товкущий — Товкущий, -а, -е Неусыпно трудящійся, хлопочущій. То чоловік товкущий, чом у його не буде? Черк. у. Мати тож хазяйка добра, чесна і товкуща. Мкр. Н. 12. Словник української мови Грінченка