1. Словник української мови в 11 томах

торк

ТОРК¹, присудк. сл., розм. Уживається за знач. торкну́ти.

[Зіля:] Де ж він, той Панас? [Катря:] Та там же в коридорі біля грубки. Почала я перегортати жар, подула на головешку, коли це торк мене щось за плече, торк… (Вас., III, 1960, 127).

ТОРК² див. то́рки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торк — торк іменник чоловічого роду, істота представник давнього племені частіше вживається у множині торк 1 присудкове слово від: торкатися незмінювана словникова одиниця розм. торк 2 іменник чоловічого роду, істота представник давнього народу іст. Орфографічний словник української мови
  2. торк — ТОРК¹, пред., розм. Дія за знач. торкну́ти. [Зіля:] Де ж він, той Панас? [Катря:] Та там же в коридорі біля грубки. Почала я перегортати жар, подула на головешку, коли це торк мене щось за плече, торк... (С. Васильченко). ТОРК² див. то́рки. Словник української мови у 20 томах
  3. торк — I присудк. сл., розм. Уживається за знач. торкнути. II див. торки. Великий тлумачний словник сучасної мови