1. Словник української мови в 11 томах

торс

ТОРС, а, ч. Тулуб людини.

А на тому фоні майне чудовий дівочий торс, пишне лице з огнястими очима (Н.-Лев., III, 1956, 311);

Од білого підрясника, що загортав сливе жіночий торс.., віяло таким спокоєм, що Раїса не могла пустити його так швидко од себе (Коцюб., І, 1955, 317);

Орлюк стояв.. з забинтованим голим торсом (Довж., Зач. Десна, 1957, 292);

// Скульптурне зображення тулуба людини.

Коли дверцята відчинялись, криваві бліки [відблиски] освітлювали на мить бронзовий могутній торс Жака (Донч., VI, 1957, 479).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торс — торс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. торс — Тулуб Словник чужослів Павло Штепа
  3. торс — (італ. torso, від грец. θύρσος – пагін) 1. Тулуб людини. 2. Скульптурне зображення тулуба людини. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. торс — ТОРС, а, ч. Тулуб людини. А на тому фоні майне чудовий дівочий торс, пишне лице з огнястими очима (І. Нечуй-Левицький); Од білого підрясника, що загортав сливе жіночий торс.., віяло таким спокоєм, що Раїса не могла пустити його так швидко од себе (М. Словник української мови у 20 томах
  5. торс — -а, ч. Тулуб людини. || Скульптурне зображення тулуба людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. торс — ТУ́ЛУБ (тіло людини або тварини без голови й кінцівок), КО́РПУС, ТОРС, ТІ́ЛО, СТАН (людини). Чорний приношений кожух охляп звисав на його кремезному й дужому тулубі (Г. Словник синонімів української мови