1. Словник української мови в 11 томах

тпрукати

ТПРУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Гукати «тпру», зупиняючи коня або іншу робочу тварину.

Тільки з’їхали на місток, що йде під башту, а москаль і гука: — Ей, ти.., їдь шагом [кроком]! Тягну за віжки, тпрукаю, — нічого не вдію (Стор., І, 1957, 108);

— Дідько їх знає, що вони [мадяри] там гелгочуть своїм волам! — сердилися гармаші. — Може, тпрукають… (Гончар, І, 1954, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тпрукати — тпру́кати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. тпрукати — ТПРУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Гукати “тпру”, зупиняючи коня або іншу робочу тварину. Тільки з'їхали на місток, що йде під башту, а москаль і гука: – Ей, ти.., їдь шагом [кроком]! Тягну за віжки, тпрукаю, – нічого не вдію (О. Словник української мови у 20 томах
  3. тпрукати — -аю, -аєш, недок., розм. Гукати "тпру", зупиняючи коня або іншу робочу тварину. Великий тлумачний словник сучасної мови