1. Словник української мови в 11 томах

тра

ТРА, присудк. сл., діал. Треба ( див. тре́ба¹).

Трохим від страху задрожав [задрижав]. Та годі!.. Тра відповідати (Рудан., Тв., 1959, 65);

Дві ночі мчались черкеси, пробираючись крізь кордони: тра було проїхати з 200 верстов ярами та балками, ховаючись від людського ока (Коцюб., III, 1956, 50);

Не вернуся до днів далеких я ніяк. Ну й що ж? Не тра. Нехай і так. Ми ще зустрінемось, дідусю! (Сос., II, 1958, 357).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тра — ТРА, пред., діал. Треба (див. тре́ба¹). Трохим від страху задрожав [задрижав]. Та годі!.. Тра відповідати (С. Руданський); Дві ночі мчались черкеси, пробираючись крізь кордони: тра було проїхати з 200 верстов ярами та балками... Словник української мови у 20 томах
  2. тра — присудк. сл., діал. Треба (див. треба I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тра — Тра нар. = треба. Не тра стару клопотати, стара знає кому дати. Ном. № 2771. Чи зле, чи добре, — тра привикати. Грин. III. 397. Словник української мови Грінченка