1. Словник української мови в 11 томах

трагікомічний

ТРАГІКОМІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до трагікомедії (у 1 знач.).

Трагікомічний сюжет;

// Власт. трагікомедії.

Трагікомічна роль.

2. перен. Сумний і смішний одночасно.

Всім була звісна трагікомічна історія, як заграничний політик прийшов до наступника престолу (Фр., IV, 1950, 38);

Трагікомічні пригоди Мартина Борулі викликають уїдливий сміх так само, як симпатію викликає наймит Омелько (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 119).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трагікомічний — трагікомі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. трагікомічний — ТРАГІКОМІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до трагікомедії (у 1 знач.). Трагікомічний сюжет; // Власт. трагікомедії. Трагікомічна роль. 2. перен. Сумний і смішний одночасно. Словник української мови у 20 томах
  3. трагікомічний — -а, -е. 1》 Стос. до трагікомедії (у 1 знач.). Трагікомічний сюжет. || Власт. трагікомедії. Трагікомічна роль. 2》 перен. Сумний і смішний одночасно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. трагікомічний — Трагікомі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)