трансцендентний

ТРАНСЦЕНДЕ́НТНИЙ, а, е.

1. В ідеалістичній філософії — який перебуває поза досвідом, неприступний для людського пізнання.

2. мат. Який не може бути обчислений алгебричним способом або бути вираженим алгебрично.

Трансцендентне число; Трансцендентні функції;

// Який вивчає такі величини, поняття.

Трансцендентна математика.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трансцендентний — трансценде́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. трансцендентний — див. трансцендентальний Словник чужослів Павло Штепа
  3. трансцендентний — трансценде́нтний [від лат. transcendens (transcendentis) – той, що виходить за межі] 1. У філософії І. Канта – той, що лежить поза межами свідомості і пізнання, непізнаванний. 2. Т-і функції – аналітичні функції, що не є алгебричними. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. трансцендентний — ТРАНСЦЕНДЕ́НТНИЙ, а, е. 1. У філософії – який перебуває поза досвідом, неприступний для людського пізнання. 2. мат. Який не може бути обчислений алгебричним способом або бути вираженим алгебрично. Словник української мови у 20 томах
  5. трансцендентний — -а, -е. 1》 В ідеалістичній філософії – який перебуває поза досвідом, неприступний для людського пізнання. 2》 мат. Який не може бути обчислений алгебричним способом чи бути вираженим алгебрично. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. трансцендентний — У філософії — існуючий поза межами свідомості і пізнання. Універсальний словник-енциклопедія
  7. трансцендентний — див. трансцендентальний і трансцендентний Філософський енциклопедичний словник
  8. трансцендентний — НЕПІЗНА́ННИЙ (недоступний для пізнання), НЕПІЗНАВА́ННИЙ, ТРАНСЦЕНДЕ́НТНИЙ філос. Нема речей непізнанних, а є лише досі ще не пізнані (М. Рильський). — Пор. 1. незрозумі́лий. Словник синонімів української мови
  9. трансцендентний — Трансцендента́льний і трансценде́нтний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)