1. Словник української мови в 11 томах

тритон

ТРИТО́Н¹, а, ч.

1. У давньогрецькій міфології — син бога морів Посейдона — морське божество з людським тулубом і риб’ячим хвостом.

Оркестрові та диригенту пощастило талановито передати пасторальні образи, нестримний танець тритонів та наяд (Літ. Укр., 29.V 1962, 4).

2. Хвостата земноводна тварина родини саламандрових, схожа на ящірку; живе у воді, а зимує на суші.

Яринка вдивлялася в темну воду. З-під широкого листя виплив жук-водолюб, майнув червонястими цятками тритон (Донч., IV, 1957, 262);

// Скульптурне зображення такої тварини.

Стародавній фонтан постраждав мало, але він з тої ночі засох, наче виплакав сльози над чужим горем. Сухі роти тритонів умирали од спраги (Коцюб., II, 1955, 403).

ТРИТО́Н², у, ч., муз. Інтервал із трьох цілих тонів, тобто збільшена кварта або зменшена квінта.

ТРИТО́Н³, у, ч., фіз. Ядро атома радіоактивного ізотопу водню — тритію.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тритон — трито́н 1 іменник чоловічого роду, істота тварина трито́н 2 іменник чоловічого роду інтервал у музиці; ядро атома тритію трито́н 3 іменник чоловічого роду ядро атома тритію Орфографічний словник української мови
  2. тритон — (іт. tritono — складений з трьох тонів) — 1. Збільшена кварта; інтервал, який охоплює чотири ступеня і містить три тони.2. Обернення збільшеної кварти — зменшена квінта; інтервал, який охоплює поять ступенів і містить три тони. Т. — нестійкий дисонуючий інтервал, що викликає гостре ладове тяжіння. Словник-довідник музичних термінів
  3. тритон — трито́н I атомне ядро тритію. II (грец. Τρίτων) 1. У давньогрецькій міфології морське божество, син Посейдона. Дмухаючи у раковину, Т. викликав або втишував бурю на морі. Пізніше Т. називали численних морських божеств. 2. астр. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. тритон — ТРИТО́Н¹, а, ч. 1. У давньогрецькій міфології – син бога морів Посейдона – морське божество з людським тулубом і риб'ячим хвостом. Оркестрові та диригенту пощастило талановито передати пасторальні образи, нестримний танець тритонів та наяд (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  5. тритон — I -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – син бога морів Посейдона – морське божество з людським тулубом і риб'ячим хвостом. 2》 астр. Один із двох супутників планети Нептун. 3》 Хвостата земноводна тварина родини саламандрових. II -у, ч., муз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тритон — Трито́н, -на; -то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)