троакар
ТРОАКА́Р, а, ч. Хірургічний інструмент, що має форму трубочки з тригранною голкою всередині для проколювання і випускання гною чи іншої рідини з порожнин тіла.
Макар протер спиртом троакар, потім підвів угору руку, озброєну інструментом, і з силою ударив ним сторч у здухвину корови (Добр., Тече річка.., 1961, 198).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- троакар — троака́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- троакар — ТРОАКА́Р, а, ч. Хірургічний інструмент, що має форму трубочки з тригранною голкою всередині для проколювання і випускання гною чи іншої рідини з порожнин тіла. Словник української мови у 20 томах
- троакар — -а, ч. Хірургічний інструмент, що має форму трубочки з тригранною голкою всередині для проколювання і випускання гною чи іншої рідини з порожнин тіла. Великий тлумачний словник сучасної мови