трубадур
ТРУБАДУ́Р, а, ч.
1. іст. Середньовічний провансальський поет-лірик і співець.
Всередині [на килимі] був вишитий чорнявий трубадур-лицар. Він грав серенаду на якійсь чудернацькій бандурі, сидячи на камені під вікнами середньовікового шпичастого замку, а на балконі сиділа лицарша, спершись на гратки (Н.-Лев., VI, 1966, 37);
*Образно. Хто я? Бідний трубадур, Ви — красуня богорівна; Я — ваш паж, ви — королівна! (Вороний, Вибр., 1959, 167);
*У порівн. А він любитиме її, складатиме на її честь пісні; він ходитиме по рідному краю, як середньовічний трубадур (Кол., Терен.., 1959, 132).
2. перен. Взагалі поет, співець або той, хто прославляє, звеличує кого-, що-небудь.
Степи, шляхи, Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки, Псарі, герольди, шинкарі, І трубадури (кобзарі), І шляхом військо, мов гадюки (Шевч., І, 1963, 266);
Над базарами з ранку до вечора лунали пісні доморослих трубадурів і менестрелів, кобзарів і лірників (Гжицький, Вел. надії, 1963, 42);
Привіт, молоді трубадури, Привіт од гарячого духу містралю, Од свіжого моря. Од грон винограду, Од білих і чорних овець І від чорнявих та білих дівчат, що рвуть виноград (Рильський, І, 1960, 191);
Він [Т. Шевченко] батько наш, і ворог ваш, він трубадур нового класу, і спів його нас шле на ката… (Сос., І, 1957, 403);
*Образно. Та, може, вітер, трубадур осінній, Від поля співом мудрим пропливе — Про те, що сховано в малім насінні Життя нове! (Плужник, Вибр., 1966, 87);
// чого, зневажл. Той, хто пропагує, вихваляє що-небудь історично або ідеологічно неприйнятне, реакційне, вороже, застаріле і т. ін.
Панове постачальники зброї, трубадури вибухових речовин і отруйних хмар! Не висотою хмарочосів вимірюється гідність народів, а високістю мети і намірів! (Довж., III, 1960, 70);
Трубадури імперіалізму та їх апологети — ревізіоністи різних мастей, буржуазні націоналісти ведуть шалені ідеологічні атаки проти марксизму-ленінізму (Наука.., 6, 1959, 3);
Трубадури реакційної буржуазної естетики основні свої сили спрямовують проти творчого методу соціалістичного реалізму, проти ленінських принципів партійності і народності (Рад. літ-во, 3, 1971, 6).
Значення в інших словниках
- трубадур — трубаду́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- трубадур — див. КОБЗАР; П. співець хвали, прославитель, панегірист, адепт. Словник синонімів Караванського
- трубадур — див. письменник Словник синонімів Вусика
- трубадур — Бандуриста, співак, сурмач, пісняр Словник чужослів Павло Штепа
- трубадур — (від прованс. trobar — складати вірші) — провансальський мандрівний лицар — поет і співак ХІ — XIV ст., який оспівував кохання до чарівної дами, земні радощі, героїку хрестових походів. Мелодії пісень Т. близькі до народних. Словник-довідник музичних термінів
- трубадур — ТРУБАДУ́Р, а, ч. 1. іст. Середньовічний провансальський поет-лірик і співець. Всередині [на килимі] був вишитий чорнявий трубадур-лицар. Словник української мови у 20 томах
- трубадур — -а, ч. 1》 іст. Середньовічний провансальський поет-лірик і співець. 2》 перен. Взагалі поет, співець або той, хто прославляє, звеличує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трубадур — трубаду́р (франц. troubadour, з прованс. trobador, від trober – вишукувати, віршувати) 1. Провансальський мандрівний поет-співець 12 – 13 ст. 2. Переносно – той, хто оспівує, прославляє щось. В сучасній літературі частіше вживається в іронічно-негативному значенні (напр., Т. імперіалізму). Словник іншомовних слів Мельничука
- трубадур — Трубаду́р, -ра; -ду́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)