трутина
ТРУТИ́НА́, и́ни́, ж., нар.-поет. Те саме, що отру́та.
— Ой хіба ж би я розуму не мала, А щоб я тобі трутини дала (Чуб., V, 1874, 435);
Він же, руками упершись, даремно вузли розтинає? Кров’ю і чорною скрізь трутиною по тілу облитий, Крики нелюдські, страшні до зір підіймає високих (Зеров, Вибр., 1966, 244).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трутина — трути́на́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- трутина — див. отрута Словник синонімів Вусика
- трутина — ТРУТИ́НА́, и́ни́, ж., нар.-поет. Те саме, що отру́та. – Ой хіба ж би я розуму не мала, А щоб я тобі трутини дала (П. Чубинський); Він же, руками упершись, даремно вузли розтинає? Кров'ю і чорною скрізь трутиною по тілу облитий, Крики нелюдські, страшні до зір підіймає високих (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
- трутина — -ини, ж., нар.-поет. Те саме, що отрута. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трутина — ОТРУ́ТА (речовина, здатна викликати отруєння), ТРУ́НОК, ТРУТИ́ЗНА фольк., ТРУ́ТА фольк., ТРУТИ́НА́ фольк., ТРУТІ́ВКА фольк., ТРІ́ЙЛО діал., ОТРУ́Я діал., ОТРІ́Й діал., ЯД, ЇДЬ діал.; ДАННЯ́ етн. заст. (дана з напоєм або стравою). Словник синонімів української мови