1. Словник української мови в 11 томах

тручати

ТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ТРУ́ТИТИ, тру́чу, тру́тиш, док., перех., діал. Штовхати; спихати.

Вітер і не дунув, лише перелітаючі птахи тручали з дерев білі пушисті хусточки (Кобр., Вибр., 1954, 106);

Я легенько тручаю її [матір] в бік і рішуче йду туди, звідки чути гелгання захмелілих гостей (Речм., Твій побратим, 1962, 206);

Анна, до крайності роздразнена і зворушена, трутила її майже з мужеською [чоловічою] силою в груди (Коб., II, 1956, 160);

Злісний трутив її так, що вона упала (Черемш., Тв., 1960, 38);

Ой мала я миленького на трошки, на трошки, Післала-м го [його] води, брати, трутив дідько з дошки (Коломийки, 1969, 102).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тручати — Труча́ти: — зіштовхувати (з дороги) [XI] — штовхати [4;22;51;52] — штовхати, відкидати з дороги [3] — штовхати, поштовхувати [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. тручати — труча́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. тручати — ТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ТРУ́ТИТИ, тру́чу, тру́тиш, док., кого, що, діал. Штовхати; спихати. Вітер і не дунув, лише перелітаючі птахи тручали з дерев білі пушисті хусточки (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. тручати — -аю, -аєш, недок., трутити, тручу, трутиш, док., перех., діал. Штовхати; спихати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тручати — ШТОВХА́ТИ (короткими різкими рухами торкатися когось, чогось, відпихати від себе), ШТОВХА́ТИСЯ, ПХА́ТИ, ПХА́ТИСЯ, ШТУ́РХАТИ розм., ШТУ́РХАТИСЯ розм., ШТУРЛЯ́ТИ розм., ПОПИХА́ТИ розм., ПІДПИХА́ТИ розм., ТО́РСАТИ розм., ТУ́ЗАТИ розм., ТУСА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. тручати — Труча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. тру́тити, -чу, -тиш, гл. Толкать, пихать, толкнуть, столкнуть. Не тручай, а то впаде. Камен. у. Дурня на голову тручай, а він на ноги паде. Ном. № 6189. Трутив, як дурного з мосту. Ном. Синойка вхопила.... в Дунай го трутила. Гол. І. 90. Словник української мови Грінченка