тріпотливо
ТРІПОТЛИ́ВО. Присл. до тріпотли́вий.
Він потягся з величезним напруженням, дужо, тріпотливо (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 253);
Самий вигляд сина її сп’янив: мале, радісне, підбігло, плутаючись у бабиному лахмітті, тріпотливо припало до колін (Гончар, II, 1959, 194).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тріпотливо — тріпотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- тріпотливо — ТРІПОТЛИ́ВО. Присл. до тріпотли́вий. Він потягся з величезним напруженням, дужо, тріпотливо (О. Кундзич); Самий вигляд сина її сп'янив: мале, радісне, підбігло, плутаючись у бабиному лахмітті, тріпотливо припало до колін (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- тріпотливо — Присл. до тріпотливий. Великий тлумачний словник сучасної мови