тріумфатор
ТРІУМФА́ТОР, а, ч.
1. У Стародавньому Римі — полководець-переможець, який урочисто, з тріумфом вступає у столицю.
— Кожна зірочка снігу нам буде в очах Наче справжняя зірка зоріти, Будуть зорі встилати розложистий шлях, Наче шлях тріумфатора квіти (Л. Укр., І, 1951, 139).
2. Той, хто досяг надзвичайних успіхів, перемоги в чому-небудь.
— А що, не мовив я вам? — обернувся чоловічок з видом тріумфатора до панночок (Фр., VI, 1951, 462);
Після короткого жаркого бою мінометники поверталися з лісу тріумфаторами. Вони гнали поперед себе вдесятеро більше полонених, ніж було в роті самих бійців (Гончар, III, 1959, 451).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тріумфатор — тріумфа́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- тріумфатор — ТРІУМФА́ТОР, а, ч. 1. У Стародавньому Римі – полководець-переможець, який урочисто, з тріумфом вступає у столицю. – Кожна зірочка снігу нам буде в очах Наче справжняя зірка зоріти, Будуть зорі встилати розложистий шлях... Словник української мови у 20 томах
- тріумфатор — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – полководець-переможець, який урочисто, з тріумфом вступав у столицю. 2》 Той, хто досяг надзвичайних успіхів, перемоги в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріумфатор — тріумфа́тор (лат. triumphator) 1. У Стародавньому Римі полководець, під керівництвом якого армія переможно завершила війну і якому влаштовують урочистий вступ до столиці – тріумф. 2. Переможець, той, кого вшановують як переможця. Словник іншомовних слів Мельничука
- тріумфатор — ПЕРЕМО́ЖЕЦЬ (той, хто здобув перемогу), ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ поет., ПЕРЕМО́ЖНИК заст.; ТРІУМФА́ТОР (той, хто здобув блискучу перемогу). І злякались печеніги... Крик пішов і залунав, Що вертається з походу Переможець Святослав (О. Словник синонімів української мови