1. Словник української мови в 11 томах

тупик

ТУ́ПИК, а, ч. Північний морський птах з великим, стиснутим з боків дзьобом.

Деякі.. птахи — люрик, чистик — гніздяться в щілинах поміж каміння, а тупики навіть риють собі глибокі нори (Наука.., 8, 1966, 31).

ТУПИ́К, а́, ч.

1. Залізнична колія, що з’єднується з іншими коліями тільки одним кінцем, а з другого кінця обривається.

Паровоз збив бар’єр, яким закінчувався тупик, врізався в землю й звалився набік (Донч., VI, 1957, 483);

— Ешелон відправляється сьогодні, як тільки посутеніє. Вдень його наказано тримати тут, бо це тупик (Загреб., Європа 45, 1959, 80);

// рідко. Вулиця, провулок, що не мають наскрізного проходу, проїзду.

В тупику привокзальної площі.. зводилась будівля наземної станції метрополітену (Хор., Місто.., 1962, 84);

// рідко. Непроїждже, непрохідне місце; перешкода для проїзду, проходу.

Ще до початку бою ударом авіації було зруйновано всі колії,.. одразу перетворилася [станція] на величезний тупик (Гончар, III, 1959, 376);

Хортиця була своєрідним природним тупиком на Дніпрі, вище за течією його перетинали грізні пороги (Наука.., 8, 1967, 45).

2. перен., рідко. Безвихідне становище; безвихідь.

Тільки пролетарська, соціалістична революція може вивести людство з тупика, створеного імперіалізмом та імперіалістичними війнами (Ленін, 32, 1972, 138);

Його життєвий шлях теж був уткнувся в тупик (Кучер, Голод, 1961, 433).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупик — ту́пик іменник чоловічого роду, істота птах тупи́к іменник чоловічого роду колія Орфографічний словник української мови
  2. тупик — Притока, безвихідь, сліпий кут Словник чужослів Павло Штепа
  3. тупик — ТУПИ́К, а́, ч. 1. Залізнична колія, що з'єднується з іншими коліями тільки одним кінцем, а з другого кінця обривається. Паровоз збив бар'єр, яким закінчувався тупик, врізався в землю й звалився набік (О. Словник української мови у 20 томах
  4. тупик — I т`упик-а, ч. Північний морський птах з великим, стиснутим з боків дзьобом. II туп`ик-а, ч. Залізнична колія, що з'єднується з іншими коліями тільки одним кінцем, а з протилежного кінця обривається. || рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тупик — Птах із родини чистикових, живе колоніями у прибережних пн. районах Атлантичного і частково Пн. Льодовитого о.; довж. бл. 35 см; великий дзьоб майже трикутної форми, забарвлений у червоні та сині смуги; гніздиться у норах. Універсальний словник-енциклопедія
  6. тупик — Тупик, -ка м. Затупленный кусокъ косы, которымъ обираютъ шерсть съ кожи. Вас. 157. Словник української мови Грінченка