1. Словник української мови в 11 томах

турський

ТУ́РСЬКИЙ, а, е, заст. Турецький.

Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах (П. Куліш, Вибр., 1969, 168);

Він [Хмель] говорив про тисячі негод І кривд від шляхти, турського султана І хана кримського (Забашта, Вибр., 1958, 96).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турський — ту́рський 1 прикметник турецький арх. ту́рський 2 прикметник від: м. Тур Орфографічний словник української мови
  2. турський — ТУ́РСЬКИЙ, а, е, заст. Турецький. Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах (П. Куліш); Він [Хмель] говорив про тисячі негод І кривд від шляхти, турського султана І хана кримського (Л. Забашта). Словник української мови у 20 томах
  3. турський — -а, -е, заст. Турецький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. турський — Турський, -а, -е Турецкій. Коником грає, військо збірає, турського царя все визирає. АД. І. 24. Словник української мови Грінченка