1. Словник української мови в 11 томах

тусклий

ТУ́СКЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що тьмя́ний.

Очі [Максима] були червоні від диму і тусклі, мов скляні (Фр., VI, 1951, 101);

Тусклий каганець не міг продертися через темряву по кутах (Стеф., І, 1949, 159).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тусклий — Тужливий, жалібний; [I] Словник з творів Івана Франка
  2. тусклий — ту́склий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  3. тусклий — Тьмявий, тьмяний Словник чужослів Павло Штепа
  4. тусклий — ТУ́СКЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що тьмя́ний. Очі [Максима] були червоні від диму і тусклі, мов скляні (І. Франко); Тусклий каганець не міг продертися через темряву по кутах (В. Стефаник). Словник української мови у 20 томах
  5. тусклий — ТЬМЯ́НИЙ (про світло, вогонь тощо — неяскравий), ТУМА́ННИЙ, БЛЯ́КЛИЙ, БЛІДИ́Й, БЛІДНИЙ розм., СКУПИ́Й розм., ПРИМА́РНИЙ розм., ТЬМА́ВИЙ розм., ТЕ́МРЯВИЙ розм., ТУ́СКЛИЙ розм., МЕ́РХЛИЙ розм. Словник синонімів української мови