1. Словник української мови в 11 томах

туча

ТУ́ЧА, і, ж.

1. Густа темна хмара, яка приносить дощ, град, сніг.

Як ніч, насовується туча І небо млою покрива, Грюкоче [гуркоче] грім, а буря злюча Дуби з корінням вирива… (Стар., Поет. тв., 1958, 163);

На небі громова туча. Блискає часом, але дощу нема (Л. Укр., II, 1951, 328);

То сонце вигляне, то знову туча, і блискавка, і дощ… (Тич., II, 1947, 195);

Шалена віхола мете, Без краю мчать буремні тучі (Шер., Дорога.., 1957, 127);

*У порівн. Одарка не здолала опустити руки, та так і повисла вона над дитиною, як чорна туча над землею… (Мирний, І, 1954, 53).

2. кого, чого, перен., рідко. Велика кількість, маса кого-, чого-небудь.

Пускали [рутульці] тучами к ним стріли, А деякі були так смілі, Що мали перескочить рів (Котл., І, 1952, 216);

Передня лава атакуючих одразу розсіялась, ніби втанула в землю, а натомість з’явилась, наближалась…туча сірих круторогих волів! (Гончар, II, 1959, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туча — Ту́ча: — гроза з заливним дощем [II] — злива [2,XIII] — злива з бурею, часто з градом [IV] — сильний дощ, злива (часто з градом) [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. туча — ту́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. туча — див. сум; хмара Словник синонімів Вусика
  4. туча — [туча] -ч'і, ор. -чеийу Орфоепічний словник української мови
  5. туча — моск. хмара хмара, хмарка, хмарочка Словник чужослів Павло Штепа
  6. туча — ТУ́ЧА, і, ж. 1. Густа темна хмара, яка приносить дощ, град, сніг. Як ніч, насовується туча І небо млою покрива, Грюкоче [гуркоче] грім, а буря злюча Дуби з корінням вирива... (М. Старицький); На небі громова туча. Словник української мови у 20 томах
  7. туча — -і, ж. 1》 Густа темна хмара, яка приносить дощ, град, сніг. 2》 кого, чого, перен., рідко. Велика кількість, маса кого-, чого-небудь. 3》 діал. Гроза, злива. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. туча — як (мов, ні́би і т. ін.) (чо́рна) хма́ра (ту́ча). Дуже сумний, похмурий, невеселий, невдоволений. — Парубок той був як парубок: усіх веселив, умів сказати й приказати, робота горіла в руках. Фразеологічний словник української мови
  9. туча — ХМА́РА (скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші, зависле в повітрі), ХМАРОВИ́ННЯ збірн. розм., ХМАРИ́НА, О́БОЛОК поет. заст.; ТУ́ЧА (густа, темна, грозова). Важкі хмари облягали небо (О. Довженко); — Хмари, хмари!... Словник синонімів української мови
  10. туча — Ту́ча, -чі, -чі, -чею; ту́чі, туч, -чам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. туча — Туча, -чі ж. Гроза. Гряду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов. Шейк. ум. тучка. Словник української мови Грінченка