1. Словник української мови в 11 томах

туша

ТУ́ША, і, ж.

1. Оббіловане і випатране тіло забитої тварини.

На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (Стор., І, 1957, 397);

Сміливо розрізав [князь] шкуру на вбитій тварині, вправними рухами став свіжувати тушу (Загреб., Диво, 1968, 245);

Колій приготувався членувати тушу (Іщук, Вербівчани, 1961, 432);

// Мертве тіло якої-небудь великої тварини.

Ще постріл, і хвилі піднесли тушу мертвого звіра (Трубл., Хатина.., 1934, 32);

По снігах густо чорніли трупи німецьких солдат.. та кінські туші із задертими догори підковами (Тют., Вир, 1964, 486).

2. розм. Про велике, гладке тіло людини.

— Кинув би усяку суєту мирськую та й пішов до вас на Запорожжє [Запоріжжя]! — Гм! — каже Кирило Тур, озирнувши його тушу. — Не багато таких потовпилось би в курені! (П. Куліш, Вибр., 1969, 90);

Величезна туша куратора Траскіна ледве вміщалась у кріслі (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 426).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туша — ту́ша іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. туша — див. ТУЛУБ, ТІЛО. Словник синонімів Караванського
  3. туша — див. гладкий Словник синонімів Вусика
  4. туша — [туша] -ш'і, ор. -шеийу Орфоепічний словник української мови
  5. туша — (м'яса) стяг моск. стяг Словник чужослів Павло Штепа
  6. туша — ТУ́ША, і, ж. 1. Оббіловане і випатране тіло забитої тварини. На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (О. Стороженко); Сміливо розрізав [князь] шкуру на вбитій тварині, вправними рухами став свіжувати тушу (П. Словник української мови у 20 томах
  7. туша — -і, ж. 1》 Оббіловане і випатране тіло забитої тварини. || Мертве тіло якої-небудь великої тварини. 2》 розм. Про велике, гладке тіло людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. туша — Туша, -ші ж. Туша. Туші жидам та й попродав, шкіри в кожух наклав. ЗЮЗО. II. 546. ум. тушка. Лисичка-сестричка тушку з'їла, а кишечки під себе поховала. Мнж. 4. Словник української мови Грінченка