1. Словник української мови в 11 томах

тяжба

ТЯ́ЖБА, и, ж., заст. Цивільна судова справа; позов.

Після смерті царя Олексія ще більше посилились своєкорисливі тяжби й суперечки бояр та дворян за владу, за землю, за селян (Іст. СРСР, II, 1957, 4);

Гнат переконувався, що в судових тяжбах багатій завжди залишався правим, а бідак скривдженим (Чорн., Визвол. земля, 1959, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тяжба — тя́жба іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. тяжба — Суд, судова, судовище, судочинство, тяганина, див. судилище, ареопаг, трибунал Словник чужослів Павло Штепа
  3. тяжба — ТЯ́ЖБА, и, ж., заст. Цивільна судова справа; позов. Після смерті царя Олексія ще більше посилились своєкорисливі тяжби й суперечки бояр та дворян за владу, за землю, за селян (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. тяжба — -и, ж., заст. Цивільна судова справа; позов. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тяжба — ПО́ЗОВ (цивільна судова справа), ТЯ́ЖБА заст. Усі мали надію виграти на суді позов і забрать Грицаєве поле (І. Нечуй-Левицький); Приїздить Григорій Григорович Захарченко, оттой, може, чули, що й в чорта виграв би тяжбу (О. Стороженко). Словник синонімів української мови