тімаха
ТІМА́ХА, и, ч. і ж., заст.
1. Той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи.
— Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (Укр. поети-романтики.., 1968, 555);
// Спритна, брава людина, молодець.
2. Нетяга, бідолаха.
Знайшли Ентелла-сіромаху, Що він під тином гарно спав; Сього сердечного тімаху Будити стали, щоб устав (Котл., І, 1952, 94);
Жене його із краю в край, тімаху, Людське лукавство да єхидство кляте (П. Куліш, Вибр., 1969, 365).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тімаха — див. нещасливий; спритний; умілий Словник синонімів Вусика
- тімаха — ТІМА́ХА, и, ч. і ж., заст. 1. Той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи. – Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (з переказу); // Спритна, брава людина, молодець. 2. Нетяга, бідолаха. Словник української мови у 20 томах
- тімаха — -и, ч. і ж., заст. 1》 Той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи. || Спритна, брава людина, молодець. 2》 Нетяга, бідолаха. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тімаха — Тімаха, -хи об. 1) Смыслящій, понимающій, мастеръ, мастерица въ какомъ-либо дѣлѣ. Розумна й по хазяйству до всього тімаха. Мкр. Н. 30. 2) Удалецъ. Словник української мови Грінченка