1. Словник української мови в 11 томах

убивця

УБИ́ВЦЯ (ВБИ́ВЦЯ), і, ч. і ж. Той, хто вбив кого-небудь.

У слідчого не було ніякого сумніву, що вбивця Якима є злодій, який провертів у коморі дірку (Донч., III, 1956, 12);

— Відпусти підводу. Хай убивцю пішки женуть до повіту (Стельмах, Хліб.., 1959, 452);

Чи знаєш ти, о краю мій, Що всі убиті діти Волають у душі моїй: Убивцям відплатити! (Рильський, II, 1960, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убивця — (той, хто вбиває людей) душогуб, душогубець, (хто страчує людей) кат. Словник синонімів Полюги
  2. убивця — уби́вця іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. убивця — Душогуб, душогубець, зарізяка, горлоріз, різун, згубник, заріза, п. Каїн, д. головник, убий-душа, забійник; (рідних) дітовбивця, дітогубець, братовбивця, убийбатько; П. кат, душитель, вішатель; вбійник, вбивник. Словник синонімів Караванського
  4. убивця — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  5. убивця — УБИ́ВЦЯ (ВБИ́ВЦЯ), і, ч. і ж. Той, хто вбив кого-небудь. У слідчого не було ніякого сумніву, що вбивця Якима є злодій, який провертів у коморі дірку (О. Донченко); – Відпусти підводу. Хай убивцю пішки женуть до повіту (М. Словник української мови у 20 томах
  6. убивця — (вбивця), -і, ч. і ж. Той, хто вбив кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. убивця — УБИ́ВЦЯ (ВБИ́ВЦЯ) (той, хто убив, убиває людей), УБИ́ВЕЦЬ (ВБИ́ВЕЦЬ), ГОЛОВОРІ́З, ЗГУ́БНИК, ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬ книжн., ЛЮДИНОВБИ́ВЦЯ книжн., ДУШОГУ́Б розм., ДУШОГУ́БЕЦЬ розм., ЗАРІЗЯ́КА (ЗАРІЗА́КА) розм., ГОРЛОРІ́З розм., УБІ́ЙНИК (ВБІ́ЙНИК) заст. Словник синонімів української мови
  8. убивця — Уби́вця, -ці, -цею; уби́вці, уби́вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)