уборонити
УБОРОНИ́ТИ¹ (ВБОРОНИ́ТИ), оню́, о́ниш, док., перех., рідко. Оборонити, захистити.
[Прісцілла:] Коли побачить хто й подасть до суду, що ти [Руфін] вчащаєш на нічнії збори громади потайної, — не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана, ні рід патриціанський (Л. Укр., II, 1951, 344);
Біля ліжка п’ятьох голеньких діток стала [тітка], загородила їх собою і відчувала, що не вборонить їх від злого Стародуба (Ле, Мої листи, 1945, 223).
УБОРОНИ́ТИ² (ВБОРОНИ́ТИ), оню́, о́ниш, док., перех., рідко. Те саме, що заборони́ти.
Піп мене було не пускати,.. а я йому, що йду на богомілля, що того вборонить ніхто не повинен (Вовчок, VI, 1956, 252).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уборонити — уборони́ти 1 дієслово доконаного виду захистити рідко уборони́ти 2 дієслово доконаного виду заборонити рідко Орфографічний словник української мови
- уборонити — УБОРОНИ́ТИ¹ (ВБОРОНИ́ТИ), оню́, о́ниш, док., кого, що, рідко. Оборонити, захистити. [Прісцілла:] Коли побачить хто й подасть до суду, що ти [Руфін] вчащаєш на нічнії збори громади потайної, – не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана... Словник української мови у 20 томах
- уборонити — I (вборонити), -оню, -ониш, док., перех., рідко. Оборонити, захистити. II (вборонити), -оню, -ониш, док., перех., рідко. Те саме, що заборонити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уборонити — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Словник синонімів української мови