1. Словник української мови в 11 томах

убілений

УБІ́ЛЕНИЙ (ВБІ́ЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до убіли́ти.

Ми непомітно.. прийшли до села.. Спинилися коло чепурненької, гарно убіленої хати (Вас., II, 1959, 508);

Ще ж влітку він звав її [Христину] за дрібний зріст рукавичкою. А це, дивись, скільки за одну зиму прибавилося росту і вималювалось принади на вбіленому личку (Стельмах, І, 1962, 54);

А рушники все гарні, біло-біло убілені, повишивані орлами та червоним хмелем (Н.-Лев., І, 1956, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убілений — убі́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. убілений — УБІ́ЛЕНИЙ (ВБІ́ЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до убіли́ти. Ми непомітно .. прийшли до села .. Спинилися коло чепурненької, гарно убіленої хати (С. Васильченко); Ще ж влітку він звав її [Христину] за дрібний зріст рукавичкою. Словник української мови у 20 томах
  3. убілений — (вбілений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до убілити. Великий тлумачний словник сучасної мови