1. Словник української мови в 11 томах

увостаннє

УВОСТА́ННЄ, присл., розм. Те саме, що воста́ннє.

У замріяні, зоряні ночі десь у затишку темних садів увостаннє обійми дівочі, — проводжали на бій юнаків (Гонч., Вибр., 1959, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. увостаннє — увоста́ннє прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. увостаннє — УВОСТА́ННЄ, присл., розм. Те саме, що воста́ннє. У замріяні, зоряні ночі десь у затишку темних садів увостаннє обійми дівочі, – проводжали на бій юнаків (І. Гончаренко). Словник української мови у 20 томах
  3. увостаннє — присл., розм. Те саме, що востаннє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. увостаннє — ВОСТА́ННЄ (останній раз), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ, НАОСТА́ННЄ рідше, УВОСТА́ННЄ рідше. За день до мого од'їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (С. Васильченко); Здригнулися наостанку губи, безпорадно ловлячи повітря (З. Словник синонімів української мови