ув’язувати

УВ’ЯЗУВАТИ¹ див. вв’язувати¹.

УВ’ЯЗУВАТИ² (ВВ’ЯЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УВ’ЯЗАТИ (ВВ’ЯЗАТИ), ув’яжу, ув’яжеш, док., перех.

1. Щільно обв’язувати що-небудь або кого-небудь, стягуючи мотузками і т. ін., прив’язувати до чого-небудь.

Коли піднялися [на скелю] всі бійці і витягли озброєння, тоді підійшов, нарешті, і Хома.. Він дбайливо ув’язував себе якомога міцніше, щоб не зринути з петлі, не зірватись (Олесь Гончар, III, 1959, 102);

Ось уже дуплянка на дереві, дід її вмощує на товсту гілляку, міцно ув’язує навколо стовбура (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 227);

Зневаженого, скрученого в путо Цар гада [Зогака] показав всьому народу. Тоді його накинули на спину Верблюдові та й міцно ув’язали (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 186);

Миттю ув’язали мене до заднього колеса отаманської брички так, що й матінка моя рідна, голубка, так колись не сповивала (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 254);

Ув’язав Тригубенко валізку шворкою (Андрій Головко, I, 1957, 328);

Єгор старанно ув’язав поклажу мотузками, і коні рушили від станції (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 195);

// Зібравши що-небудь разом, зв’язувати або, помістивши у що-небудь, зав’язувати.

Він дивився стомленими очима, як ув’язували його папери (Панас Мирний, I, 1954, 320);

У цю ніч вони зовсім не лягали, сонні ходили з світлиці до світлиці, веліли ув’язувати і розв’язувати речі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 122);

Федір Іванович кінчив ув’язувати мотузком пакунок (Андрій Головко, II, 1957, 580);

Потім бере [Джмелик] торбину, кидає туди шматок сала і окраєць хліба, по-господарськи ув’язує її мотузкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 191);

Пішла до ворожки, так вона мені дала тільки сім’я конопляного, звісно, примовивши: — На, — каже, — піди до схід сонця по воду, намочи не надовго, а послі [потім] і ув’яжи в кінець запаски: чи проросте? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 276).

♦ Ув’язувати руки й (та) ноги див. рука.

2. розм. Прив’язувати, прикріплювати до чого-небудь.

Третій [семінарист] мовчки струну ув’язував до скрипки (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 157).