угасати
УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГА́СНУТИ (ВГА́СНУТИ), ну, неш, док.
1. Переставати горіти, жевріти або світити, світитися; гаснути, згасати, потухати.
Лежить попіл на розпутті, А в попелі тліє Іскра огню великого. Тліє, не вгасає (Шевч., І, 1951, 262);
У одному тілько здоровенному будинку, посеред міста, світло не вгасало і досі (Мирний, І, 1954, 364);
Тарас уже не озирався на заграву. Пожежа потроху вгасала (Ільч., Серце жде, 1939, 34);
На сході вгасали зорі, близився світанок (Десняк, Вибр., 1947, 145);
*Образно. В серцях у наших слово Леніна горить і не вгаса (Тич., Зростай.., 1960, 49).
2. перен. Припинятися, закінчуватися.
Між сватами не вгасає суперечка (Кучер, Трудна любов, 1960, 46);
// Припиняти своє існування.
В селах Живан чув немало розмов про воду, чув нарікання, що висихають маленькі річки, вгасають джерела (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 318);
// Ставати слабішим, зникати.
[Андромаха:] Якби ти тільки їх [слів] не вимовляла і не труїла нас, то й не було б лихої правди. Не вгасав би дух (Л. Укр., II, 1951, 264);
При цій думці вгасала посмішка, холод поліз під одяг (Ле, Україна, 1940, 359);
Він [Тарас Бульба] був, здавалося, у відчаї. Та надія не вгасала в ньому (Довж., І, 1958, 269);
// Затихати (про звуки).
Крики ненависті, злоби, цікавості і жорстокості супроводжували їх, то зростаючи, то вгасаючи. Часом вони йшли серед мертвої тиші (Довж., І, 1958, 271).
Значення в інших словниках
- угасати — угаса́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- угасати — див. гаснути Словник синонімів Вусика
- угасати — УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГА́СНУТИ (ВГА́СНУТИ), ну, неш, док. 1. Переставати горіти, жевріти або світити, світитися; гаснути, згасати, потухати. Лежить попіл на розпутті, А в попелі тліє Іскра огню великого. Тліє, не вгасає (Т. Словник української мови у 20 томах
- угасати — (вгасати), -аю, -аєш, недок., угаснути (вгаснути), -ну, -неш, док. 1》 Переставати горіти, жевріти або світити, світитися; гаснути, згасати, потухати. 2》 перен. Припинятися, закінчуватися. || Припиняти своє існування. || Ставати слабішим, зникати. || Затихати (про звуки). Великий тлумачний словник сучасної мови
- угасати — ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)... Словник синонімів української мови
- угасати — Угаса́ти, -са́ю, -єш сов. в. угаснути, -сну, -неш, гл. Угасать, угаснуть. А із вечера та до півночі та свічечка не вгасала. Грин. III. 216. Огонь не вгасає. Єв. Мр. ІX. 44. Словник української мови Грінченка