1. Словник української мови в 11 томах

узбочина

УЗБО́ЧИНА, и, ж. Те саме, що узбі́ччя.

Пролунали перші постріли, коні шарахнулись на узбочину (Кочура, Зол. грамота, 1960, 375);

Не по інших законах той вихор летить і руйнує, Як і спокійний струмок, що, набравшись води дощової, Буйно з узбочин гірських течією могутньою рине (Зеров, Вибр., 1966, 131).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узбочина — узбо́чина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. узбочина — УЗБО́ЧИНА, и, ж. Те саме, що узбі́ччя. Пролунали перші постріли, коні шарахнулись на узбочину (П. Кочура); Не по інших законах той вихор летить і руйнує, Як і спокійний струмок, що, набравшись води дощової, Буйно з узбочин гірських течією могутньою рине (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
  3. узбочина — -и, ж. Те саме, що узбіччя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. узбочина — УЗБІ́ЧЧЯ (бокова частина дороги; місце вздовж дороги), УЗБО́ЧИНА, КРАЙ із сл. дорога, шлях, ОБО́ЧИНА розм. Транспорти з'їжджали з шосе на узбіччя і маскувалися в соснах (О. Гончар); Пролунали перші постріли, коні шарахнулись на узбочину (П. Словник синонімів української мови