узвар

УЗВА́Р, у, ч.

1. Солодка рідка страва із сушених фруктів і ягід, зварених у воді; компот.

Після печені молодиці подали узвар (Н.-Лев., IV, 1956, 104);

Найбільш поширеною солодкою стравою є узвари із сушених фруктів — яблук, груш, вишень, слив, ізюму (Укр. страви, 1957, 277);

Біля комори Марія ножем розрізує яблука-падалицю.. І така падалиця згодиться взимку на узвар (Шиян, Баланда, 1957, 180);

// заст. Солодкий відвар із сушених фруктів, що готувався напередодні церковних свят — різдва і хрещення — як обрядова страва.

На покуті — горщики з кутею та узваром у сіно глибоко зарились, у мисці — свята вода з кропилом (Вас., І, 1959, 304).

2. Сушені фрукти і ягоди.

Він дякував старій за все — за повну торбу, де лежала тепер ціла ще сива паляничка, за узвар, якого вкинула Устя до торби, за сало… (Кос., Новели, 1962, 114).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узвар — узва́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. узвар — див. КОМПОТ. Словник синонімів Караванського
  3. узвар — [узвар] -ру, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  4. узвар — УЗВА́Р, у, ч. 1. Солодка рідка страва із сушених фруктів і ягід, зварених у воді; компот. Після печені молодиці подали узвар (І. Нечуй-Левицький); Біля комори Марія ножем розрізує яблука-падалицю .. І така падалиця згодиться взимку на узвар (А. Словник української мови у 20 томах
  5. узвар — -у, ч. 1》 Солодка рідка страва із сушених фруктів і ягід, зварених у воді; компот. || заст. Солодкий відвар із сушених фруктів, що готувався напередодні церковних свят – Різдва і Хрещення – як обрядова страва. 2》 Сушені фрукти і ягоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. узвар — КОМПО́Т (солодка рідка страва з фруктів та ягід); УЗВА́Р, Ю́ШКА (перев. із сушених фруктів та ягід); КУЛА́ГА діал. (з ягід). Тут Жох звернувся до Михася: — Якась-то в неї єсть мета, Тебе, либонь, та пані Ася Компотом поїть неспроста... (С. Словник синонімів української мови
  7. узвар — Узва́р, -ру, в -рі; -ва́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)