узнаки
УЗНАКИ́ (ВЗНАКИ́), присл.
1. Відчутно (перев. з негативним відтінком).
Дава́тися (да́тися) взнаки́ кому: а) ставати для когось дуже відчутним, будучи важким, неприємним.
Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (Н.-Лев., II, 1956, 400);
Микола згадував окремі епізоди, які, мабуть, дались найбільш йому взнаки (Панч, В дорозі, 1959, 198);
б) (тільки док.) показати себе; запам’ятатися, зробивши щось неприємне.
Коли так, вона знайде суд на них, вона ще дасться їм узнаки (Коцюб., І, 1955, 56);
Українські буржуазні націоналісти добре далися взнаки трудящим Західної України (Мельн., Поріддя.., 1959, 3).
2. у знач. присудк. сл. Бути знайомим.
З ненавистю розглядав [Когут] почерк. Ой, взнаки йому ця рука! (Цюпа, Назустріч.., 1958, 426).
Значення в інших словниках
- узнаки — узнаки́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- узнаки — УЗНАКИ́ (ВЗНАКИ́), присл. 1. Відчутно (перев. з негативним відтінком). 2. у знач. пред. Бути знайомим. З ненавистю розглядав [Когут] почерк. Ой, взнаки йому ця рука! (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
- узнаки — (взнаки), присл. 1》 Відчутно (перев. з негативним відтінком). Даватися взнаки — позначатися, впливати. 2》 у знач. присудк. сл. Бути знайомим. Великий тлумачний словник сучасної мови