укликати

Значення в інших словниках

1. укликати — укли́кати дієслово доконаного виду рідко уклика́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. укликати — УКЛИ́КАТИ див. уклика́ти. УКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., кого, розм., рідко. Закликати, запрошувати. – Уклич її [Галю]... Братику! Голубчику!.. – Добре. Укличу (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
3. укликати — -аю, -аєш, недок., укликати, -ичу, -ичеш, док., перех., розм., рідко. Закликати, запрошувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. укликати — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою... Словник синонімів української мови
5. укликати — Укликати, -каю, -єш сов. в. уклякати, -чу, -чеш, гл. Зазывать, зазвать, призвать. Укликають Івана у хату, садовлять за стіл. Грин. II. 227. Вклич брата в хату. Словник української мови Грінченка