1. Словник української мови в 11 томах

уклінно

УКЛІ́ННО. Присл. до уклі́нний.

Він.. схиляв уклінно голову, запрошує мене ласкаво заходити (Кол., На фронті… 1959, 137);

І до них Кобзар підходить, привітається уклінно (Гур., Друзі.., 1959, 10);

*Образно. Білим туманом виднілась праворуч нескошена гречка, а попереду уклінно хитали бронзовими головами соняшники (Цюпа, Назустріч.., 1958, 375).

Уклі́нно прошу́ (проха́ю), заст. — шанобливо-ввічлива форма прохання.

— Уклінно прошу покуштувати моєї кулінарії (Донч., V, 1957, 474);

Уклі́нно дя́кую, заст. — шанобливо-ввічлива форма подяки.

[Юркевич:] Ось візьміть. (Дає йому гроші). [Носильник:] Уклінно дякую (Коч., П’єси, 1951, 283).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уклінно — уклі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. уклінно — УКЛІ́ННО. Присл. до уклі́нний. Він .. схиляв уклінно голову, запрошує мене ласкаво заходити (П. Колесник); І до них Кобзар підходить, привітається уклінно (О. Гуреїв); * Образно. Білим туманом виднілась праворуч нескошена гречка, а попереду уклінно хитали бронзовими головами соняшники (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
  3. уклінно — Присл. до уклінний. Уклінно прошу — шанобливо-ввічлива форма прохання. Уклінно дякую — шанобливо-ввічлива форма подяки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уклінно — Уклі́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)