улагоджувати

УЛА́ГОДЖУВАТИ (ВЛА́ГОДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УЛА́ГОДИТИ (ВЛА́ГОДИТИ), джу, диш, док., перех.

1. Доводити до бажаного, успішного результату (яку-небудь справу).

З’явилась надія, що мати прийме [старостів] і все улагодить (Вовчок, Вибр., 1937, 163);

Гаркуша.. обіцяв усе влагодити, усе зробити (Гончар, Таврія, 1952, 365);

// Доводити до доброго, мирного кінця (суперечку, сварку і т. ін.).

Якось старий Іван сим та не тим та й улагодив сварку (Стеф., І, 1949,77);

— Постарайся влагодити все ладком, а я не забуду твоєї послуги… Не хотілося б знову марудитись по судах (Стельмах, І, 1962, 289).

2. Упорядковувати що-небудь, налагоджувати щось.

— Дістаньте шкатулку з бриліантами [брильянтами], знайдіть бінокль, улагодьте несесер (Л. Укр., III, 1952, 541).

3. заст. Заспокоювати, робити лагіднішим.

[Тетяна:] Злого ласкою більше улагодиш, як сваром (Котл., ІІ, 1953, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me