1. Словник української мови в 11 томах

умишляти

УМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і з інфін. Задумувати зробити щось (перев. таємне, варте осуду).

Троянці злеє умишляють, Щоб преч [геть] із кріпості втікать (Котл., І, 1952, 241);

— Юда ти беззаконний! — кричить Петро. — Тебе обнімають і цілують за вечерею, а ти умишляєш ізраду! (П. Куліш, Вибр., 1969, 104);

[Журейко (кричить):] Ти сам на князя згубу З княгинею умислив! (Коч., III, 1956, 81);

— Добре діло умислив! Добре. Залізо нам потрібне! Не все купляти у краях заморських (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умишляти — умишля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. умишляти — моск. задумувати Словник чужослів Павло Штепа
  3. умишляти — УМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., що і з інфін. Задумувати зробити щось (перев. таємне, варте осуду). Троянці злеє умишляють, Щоб преч [геть] із кріпості втікать (І. Котляревський); – Юда ти беззаконний! – кричить Петро. Словник української мови у 20 томах
  4. умишляти — -яю, -яєш, недок., умислити, -лю, -лиш, док., перех. і з інфін. Задумувати зробити щось (перев. таємне, варте осуду). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. умишляти — ЗАДУ́МАТИ (прийти до думки, задуму щось зробити), ЗАМИ́СЛИТИ, НАДУ́МАТИ, ПОДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИСЯ, УМИ́СЛИТИ, ВИ́МИСЛИТИ, НАМИ́СЛИТИ розм., НАГАДА́ТИСЯ розм., ЗАТІ́ЯТИ розм., НАВРА́ТИТИСЯ розм., НАПОВРА́ТИТИСЯ діал., НАМІРКУВА́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  6. умишляти — Умишляти, -ляю, -єш сов. в. умислити, -лю, -лиш, гл. Придумывать, придумать, задумывать, задумать. Вони на правих умишляють, безвинного судом осудять. К. Псал. 219. Словник української мови Грінченка