упиняти
УПИНЯ́ТИ (ВПИНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УПИНИ́ТИ (ВПИНИ́ТИ), упиню́, упи́ниш, док., перех., розм.
1. Зупиняти когось, утримувати від певних дій, учинків і т. ін.
Батько навіть не спитав у дочки, де вона була: він звик до.. її никання по всіх усюдах і не впиняв ні в чому (Н.-Лев., IV, 1956, 246);
Він так зрадів, що мусили його аж упиняти від гукання (П. Куліш, Вибр., 1969, 295);
Як мати не вмовляла його, як не пестила — не змогла упинити, один тілько сон знеможив його, і він проспав аж до вечора (Мирний, І, 1954, 151);
Хівря страх не любила того плачу дитячого.. Нічим його не впиниш! (Григ., Вибр., 1959, 110).
2. Стримувати, зупиняти (сльози).
— Дитино моя кохана! Як же мені сльози впинити, коли самі з очей ринуть? (Вовчок, І, 1955, 49);
Страшний переказ Карпів упинив Івасеві сльози (Мирний, І, 1954, 271).
Значення в інших словниках
- упиняти — упиня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- упиняти — УПИНЯ́ТИ (ВПИНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УПИНИ́ТИ (ВПИНИ́ТИ), упиню́, упи́ниш, док., розм. 1. кого. Зупиняти когось, утримувати від певних дій, учинків і т. ін. Батько навіть не спитав у дочки, де вона була: він звик до .. Словник української мови у 20 томах
- упиняти — (впиняти), -яю, -яєш, недок., упинити (впинити), упиню, упиниш, док., перех., розм. 1》 Зупиняти когось, утримувати від певних дій, учинків і т. ін. 2》 Стримувати, зупиняти (сльози). Великий тлумачний словник сучасної мови
- упиняти — СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. — не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ (ВГАМО́ВУВАТИ), ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ (ВТАМО́ВУВАТИ) рідше, ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ... Словник синонімів української мови
- упиняти — Упиняти, -няю, -єш сов. в. упинити, -ню, -ниш, гл. Удерживать, удержать, останавливать, остановить. Хоч і ворота зачини, то не впиниш. Ном. № 2034. Господь злющу руку впинить і на суді оборонить. К. Псал. 90. Словник української мови Грінченка