уповивати
УПОВИВА́ТИ (ВПОВИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПОВИ́ТИ (ВПОВИ́ТИ), в’ю́, в’є́ш, док., перех.
1. Замотувати, щільно обгортати (звичайно немовля пелюшками); сповивати.
— Що ж там, голубе Іване? Як там бідна дочка? — А нічого, уповила Хлопця, як линочка! (Рудан., Тв., 1959, 160);
// Обвивати або обплітати.
Кошики миртом впов’ю, миртом прикрашу чоло (Зеров, Вибр., 1966, 286);
Золотою окрайкою гарною стан свій Підперезала [Еос], чоло вповила дорогим покривалом (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 187).
2. тільки 3 ос., перен. Щільно огортати, затягувати (про дим, туман і т. ін.).
Туман встає по долині, Село вповиває (Рудан., Тв., 1959, 73);
*Образно. Тяжкий стогін вповив горбкуваті землі галицького Покуття (Ірчан, II, 1958, 69).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уповивати — уповива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- уповивати — УПОВИВА́ТИ (ВПОВИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПОВИ́ТИ (ВПОВИ́ТИ), в'ю́, в'є́ш, док., кого, що. 1. Замотувати, щільно обгортати (звичайно немовля пелюшками); сповивати. – Що ж там, голубе Іване? Як там бідна дочка? – А нічого, уповила Хлопця, як линочка!... Словник української мови у 20 томах
- уповивати — (вповивати), -аю, -аєш, недок., уповити (вповити), -в'ю, -в'єш, док., перех. 1》 Замотувати, щільно обгортати (звичайно немовля пелюшками); сповивати. || Обвивати чи обплітати. 2》 тільки 3 ос., перен. Щільно огортати, затягувати (про дим, туман і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- уповивати — ОПОВИВА́ТИ (про дим, туман, хмари, пил і т. ін. — поширюючись, укривати з усіх боків), ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ), ОБВОЛІКА́ТИ, ЗАВОЛІКА́ТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ВКРИВА́ТИ (УКРИВА́ТИ), КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ... Словник синонімів української мови
- уповивати — Уповива́ти, -ва́ю, -ва́єш; упови́ти, упов’ю́, -в’є́ш, -в’є́, -в’ю́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)