уражати
УРАЖА́ТИ¹ (ВРАЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИ́ТИ), а́жу́, а́зи́ш, док., перех.
1. Ранити або убивати.
Раптом за меч тут схопивсь, тремтячи, перед привидом грізним. Вийняте лезо Еней на ці зустрічні тіні наставив.. Кинувся б він і даремно мечем уражав би примари (Зеров, Вибр., 1966, 246);
Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 444);
Мисливець справді стріляв у дикого кабана, але куля рикошетувала і, змінивши траєкторію польоту, уразила іншого мисливця (Наука.., 3, 1971, 50);
Дехто припускав, що тітку Пріську тем уразило громом (Юхвід, Оля, 1959, 57);
// Влучивши, пошкоджувати що-небудь.
Незабаром по радіо надійшло повідомлення: ракета уразила ціль (Рад. Укр., 30.VIІ 1967, 2);
*Образно. В роки Великої Вітчизняної війни художнє слово українських радянських письменників і поетів як гострий багнет уражало ворога (Ком. Укр., 12, 1969, 27);
// Торкатися рани, ушкодженого місця, завдаючи болю, нового пошкодження.
Нога отерпла, вогнем знялася. Стережись — не стережись, а здається, що всі грудочки, всі скибки борозен, всі стеблини спрямовані, щоб уразити йому рану (Ле, Мої листи, 1945, 154);
Артем обережно, щоб не вразити [поранену] руку, пройшов у саму середину натовпу (Головко, А. Гармаш, 1971, 271).
2. Порушувати життєдіяльність, нормальний стан організму, його частин, органів і т. ін. (про хвороби).
Атеросклероз пов’язують із старістю, бо ця хвороба найчастіше вражає людей похилого віку (Знання.., 5, 1965, 6);
Інфекційна жовтяниця являє собою гостре заразне захворювання, що уражає весь організм, особливо печінку (Наука.., 1, 1959, 36);
// Пошкоджувати сільськогосподарські культури та інші рослини, викликаючи у них хворобливі зміни, паразитуючи на них (про хвороби, шкідники).
Хлібні злаки пошкоджуються різними видами іржі: стеблова — уражає пшеницю, жито, ячмінь та овес, жовта — пшеницю, ячмінь і жито (Колг. енц., І, 1956, 527);
Філоксера — страшний шкідник виноградників, що уражає коріння лози (Наука.., 2, 1957, 22).
УРАЖА́ТИ² див. вража́ти¹.
Значення в інших словниках
- уражати — уража́ти 1 дієслово недоконаного виду ранити, убивати; порушувати життєдіяльність — про хвороби уража́ти 2 дієслово недоконаного виду дивувати Орфографічний словник української мови
- уражати — ВРАЖАТИ, (чим) ранити, с. убивати; (словом) ШПИГАТИ; (рану) травмувати, роз'ятрювати; (ціль) ушкоджувати, завдавати шкоди, потрапляти в; п! ВРАЖАТИ. Словник синонімів Караванського
- уражати — УРАЖА́ТИ¹ (ВРАЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИ́ТИ), а́жу́, а́зи́ш, док., кого, що. 1. Ранити або убивати. Раптом за меч тут схопивсь, тремтячи, перед привидом грізним. Вийняте лезо Еней на ці зустрічні тіні наставив .. Словник української мови у 20 томах
- уражати — I (вражати), -аю, -аєш, недок., уразити (вразити), -ажу, -азиш, док., перех. 1》 Ранити чи вбивати. || Влучивши, пошкоджувати що-небудь. || Торкатися рани, ушкодженого місця, завдаючи болю, нового пошкодження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уражати — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док. Словник синонімів української мови
- уражати — Уража́ти, -жа́ю, -жа́єш; урази́ти, уражу́, ура́зиш, ура́зять; урази́, -зі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- уражати — Уражати, -жаю, -єш сов. в. уразити, -жу, -зиш, гл. 1) Поражать, поразить, ранить. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, там я вражу. Гол. І. 2. 2) Задѣвать, задѣть, ударить, потревожить, разбередить уже имѣющуюся рану или больное мѣсто. Словник української мови Грінченка