1. Словник української мови в 11 томах

уробляти

УРОБЛЯ́ТИ¹ (ВРОБЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УРОБИ́ТИ (ВРОБИ́ТИ), облю́, о́биш; мн. уро́блять; док., перех. і неперех., розм.

1. Виконувати певну роботу.

— Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! — виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Гр., І, 1963, 264);

// тільки док. Зробити що-небудь.

А тим часом підсушував [Марусяк] собі сухарів з комісника [назва хліба], уробив постоли, бо знав, що у чоботах далеко не зайде (Хотк., II, 1966, 103);

Випорядив [Юра] її [комірчину], вибілив, поклав грубку, невеличку піч, щоб ватру можна розкласти, вробив собі два ослони (Круш., Буденний хліб.., 1960, 176).

2. Те саме, що заробля́ти.

Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (Мал., II, 1956, 16).

УРОБЛЯ́ТИ² див. вробля́ти¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уробляти — уробля́ти 1 дієслово недоконаного виду виконувати певну роботу уробля́ти 2 дієслово недоконаного виду укріплювати Орфографічний словник української мови
  2. уробляти — УРОБЛЯ́ТИ¹ (ВРОБЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УРОБИ́ТИ (ВРОБИ́ТИ), облю́, о́биш; мн. уро́блять; док., що і без прям. дод., розм. 1. Виконувати певну роботу. – Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! – виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Словник української мови у 20 томах
  3. уробляти — I (вробляти), -яю, -яєш, недок., уробити (вробити), -облю, -обиш; мн. уроблять; док., перех. і неперех., розм. 1》 Виконувати певну роботу. || тільки док. Зробити що-небудь. 2》 Те саме, що заробляти. II див. вробляти I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уробляти — ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ (ВРОБЛЯ́ТИ) розм., ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИ рідко; ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ) (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. уробляти — Уробляти, -ляю, -єш сов. в. уробити, -блю, -биш, гл. 1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, вставить. 2) Дѣлать, сдѣлать, нарабатывать, наработать. Во которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. АД. І. 187. Літом і мале піде, то вробить. Ном. № 551. Словник української мови Грінченка