1. Словник української мови в 11 томах

усовіщання

УСОВІЩА́ННЯ (ВСОВІЩА́ННЯ), я, с. Дія за знач. усовіща́ти.

— Приймай честь.., коли тобі дають її! — Останні слова козаки промовили вже поза куренем, підштовхуючи Кирдягу ззаду кулаками, стусанами і усовіщаннями (Довж., І, 1958, 234).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усовіщання — усовіща́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. усовіщання — УСОВІЩА́ННЯ (ВСОВІЩА́ННЯ), я, с. Дія за знач. усовіща́ти. – Приймай честь.., коли тобі дають її! – Останні слова козаки промовили вже поза куренем, підштовхуючи Кирдягу ззаду кулаками, стусанами і усовіщаннями (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах
  3. усовіщання — (всовіщання), -я, с. Дія за знач. усовіщати. Великий тлумачний словник сучасної мови