1. Словник української мови в 11 томах

усохлий

УСО́ХЛИЙ (ВСО́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до усо́хнути.

Він [чоловік] був заклопотаний роботою — здіймав і випрямляв усохлі й поламані вітром деревця (Казки Буковини.., 1968, 96);

Він хоче цю хату згорілу, і клуню, і даль, і дуби, Березу од вибуху всохлу, тепло від батьківського дому І Катрю у серце вмістити (Мал., II, 1956, 56);

Липи, каштани і клени вже скинули своє всохле листя (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 272);

Ось-ось гримне, розітне блискавицею небо, і поллється на землю чиста вода, сповнить всохлі криниці (Мур., Бук. повість, 1959, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усохлий — усо́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. усохлий — УСО́ХЛИЙ (ВСО́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. до усо́хнути і усо́хти. Він [чоловік] був заклопотаний роботою – здіймав і випрямляв усохлі й поламані вітром деревця (з казки); Він хоче цю хату згорілу, і клуню, і даль, і дуби, Березу од вибуху всохлу... Словник української мови у 20 томах
  3. усохлий — (всохлий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до усохнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. усохлий — Усо́хлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. усохлий — Усо́хлий, -а, -е Засохшій. Побачили смоковницю, всохлу від коріня. Єв. Мр. XI. 20. Словник української мови Грінченка