усукувати
УСУ́КУВАТИ (ВСУ́КУВАТИ), ую, уєш, недок., УСУЧИ́ТИ (ВСУЧИ́ТИ), усучу́, усу́чиш, док., перех., розм. Давати кому-небудь щось проти його бажання або неякісне, непідхоже.
— Чого це ви, Онопрію Сидоровичу, балду йому [Сергієві] усучили? Тут же єсть струмент (Коцюба, Перед грозою, 1958, 47).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- усукувати — усу́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- усукувати — (всукувати), -ую, -уєш, недок., усучити (всучити), усучу, усучиш, док., перех., розм. Давати кому-небудь щось проти його бажання або неякісне, непідхоже. Великий тлумачний словник сучасної мови