утаємничувати
УТАЄМНИ́ЧУВАТИ (ВТАЄМНИ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТАЄМНИ́ЧИТИ (ВТАЄМНИ́ЧИТИ), чу, чиш, док., перех.
1. кого у що. Відкривати кому-небудь таємницю, прилучати когось до неї, до чогось прихованого.
Коли втаємничуємо іншу людину в життя нашої душі, зміняємося: тратимо багато, тратимо себе… (У. Кравч., Вибр., 1958, 280);
Коли я втаємничив у свої справи Лялю, вона почала просити мене одразу ж вирушити з нею до Городища (Літ. Укр., 14.XI 1967, 1).
2. що, рідко. Тримати в таємниці.
*Образно. Тепер [після відкриття атомної енергії] можна було вірити, що настає день, коли людина зуміє оволодіти первинним джерелом енергії, яку природа так довго утаємничувала і ховала від допитливого розуму (Рибак, Час.., 1960, 624).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- утаємничувати — утаємни́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- утаємничувати — (кого) відкривати таємницю кому, кн. вводити в таємниці; (від кого) СОВ. утаювати, ховати, тримати в секреті. Словник синонімів Караванського
- утаємничувати — УТАЄМНИ́ЧУВАТИ (ВТАЄМНИ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТАЄМНИ́ЧИТИ (ВТАЄМНИ́ЧИТИ), чу, чиш, док. 1. кого у що. Відкривати кому-небудь таємницю, прилучати когось до неї, до чогось прихованого. Словник української мови у 20 томах
- утаємничувати — (втаємничувати), -ую, -уєш, недок., утаємничити (втаємничити), -чу, -чиш, док., перех. 1》 кого у що.Відкривати кому-небудь таємницю, прилучати когось до неї, до чогось прихованого. 2》 що, рідко. Тримати в таємниці. Великий тлумачний словник сучасної мови