1. Словник української мови в 11 томах

уїздити

УЇ́ЗДИТИ (В’Ї́ЗДИТИ), уї́жджу, уї́здиш, док., перех. Багато, довго їздячи, укочувати, робити рівним, твердим (дорогу, шлях і т. ін.); уторувати.

Дорогу ще не в’їздили, і дідові довелося брести по коліна в заметах (Донч., VI, 1957, 376);

Дорогу таку накотили, так уїздили, що тверда, як лоб (Збан., Мор. чайка, 1959, 6).

УЇЗДИ́ТИ див. вїжджа́ти¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уїздити — уї́здити дієслово доконаного виду уїзди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уїздити — УЇ́ЗДИТИ (В'Ї́ЗДИТИ), уї́жджу, уї́здиш, док., що. Багато, довго їздячи, укочувати, робити рівним, твердим (дорогу, шлях і т. ін.); уторувати. Дорогу ще не в'їздили, і дідові довелося брести по коліна в заметах (О. Словник української мови у 20 томах
  3. уїздити — I у`їздити(в'їздити), уїжджу, уїздиш, док., перех. Багато, довго їздячи, укочувати, робити рівним, твердим (дорогу, шлях і т. ін.); уторувати. II уїзд`итидив. в'їжджати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уїздити — В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док. Словник синонімів української мови
  5. уїздити — Уїздити, -джу, -диш сов. в. уїхати, уїду, -деш, гл. Въѣзжать, въѣхать. У столицю в'їздив Колумб, мов царь який. Ком. Р. І. 54. Словник української мови Грінченка