1. Словник української мови в 11 томах

фактор

ФА́КТОР, а, ч.

1. Умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник.

Наша доба є добою розквіту культур, національних формою і соціалістичних змістом. Ми живемо в час буйного цвітіння національних мов — і це цвітіння, безумовно, є прогресивним фактором (Рильський, IX, 1962, 123);

Саме вона [праця] є могутнім фактором у розв’язанні проблеми довголіття (Наука.., 7, 1960, 39);

Світова соціалістична система — найважливіший фактор у боротьбі за мир (Наука.., 2, 1972, 48).

2. У дореволюційній Росії — керівник технічної частини друкарні, що здійснював безпосередній зв’язок між друкарнею та замовником.

Сьогодні пішов [М. Гоголь] до друкарні довідатись, як ідуть справи. Фактор зустрів його в конторі, закиданій гранками й заставленій гравірувальними дошками (Полт., Повість…, 1960, 488).

3. Посередник, дрібний комісіонер, маклер.

Позаймали на дощаних лавах місце багаті купці, час від часу приймаючи рапорти від своїх факторів (Фр., VIII, 1952, 362);

— Ми не потребуєм, — кажуть [люди], — факторів до господа-бога. Як нас гріхи не пустять до неба, то й фактор нам нічого не поможе (Март., Тв., 1954, 417);

Французи напитували фактора, якому б зіпхнути безмитний товар (Смолич, Світанок.., 1953, 20).

4. мат. Кожне з перемножуваних чисел; співмножник.

Добуток двох факторів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фактор — Фа́ктор: — в буржуазному суспільстві комісіонер, посередник [47] — посередник [22] — тут: гендляр [11] — фактор (125) < польськ. faktor — посередник під час купівлі, продажу [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. фактор — фа́ктор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. фактор — Чинник, рушійна сила; (хто) посередник, маклер, комісіонер, АҐЕНТ; МАТ. співмножник. Словник синонімів Караванського
  4. фактор — [фактор] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  5. фактор — Чинник Словник чужослів Павло Штепа
  6. фактор — (від лат. facio — роблю) — рушійна сила, причина певногоявища або процесу. Ф. поділяються на зовнішні щодо особистостіта внутрішні, закладені в самій людині. Словник-довідник музичних термінів
  7. фактор — ФА́КТОР, а, ч. 1. Умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник. Саме вона [праця] є могутнім фактором у розв'язанні проблеми довголіття (з наук.-попул. літ.). 2. У Росії до 1917... Словник української мови у 20 томах
  8. фактор — фа́ктор посередник (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. фактор — (англ. factor) фірма, яка купує рахунки дебіторів дешевше за їхню номінальну вартість і бере грошову плату за збір рахунків. Економічний словник
  10. фактор — -а, ч. 1》 Умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник. Фактор ризику — фактор, що збільшує можливість виникнення певного захворювання. 2》 Змінна величина, яка за припущенням впливає на результати експерименту. || мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. фактор — фа́ктор (лат. factor – той, що робить, від facio – роблю) 1. Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу. 2. заст. Посередник, дрібний комісіонер. Словник іншомовних слів Мельничука
  12. фактор — МА́КЛЕР (професійний посередник в укладанні торговельних та біржових угод тощо); КОМІСІОНЕ́Р (посередник у торговельних операціях); ФА́КТОР (дрібний посередник). Словник синонімів української мови
  13. фактор — рос. фактор (англ. factor — посередник, від латин. factor — той, що робить, від facio — роблю) — 1. Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу. 2. Агент, якому доручається продати товар і якого наділено у зв'язку з цим значними повноваженнями. Eкономічна енциклопедія