фартушина
ФАРТУШИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що фарту́х 1, 2.
Дарка встала й собі, струснула фартушину, перев’язала інакше хустку і подалася геть від Ярини (Л. Укр., III, 1952, 740);
Чорними руками в голубих пагінцях жил розправляла [мати] фартушину на колінах (Тют., Вир, 1964, 402);
На вулиці показався в білім картузі міліціонер, він повів невідомого громадянина ковальської нації, який шарпав на собі шкіряну фартушину, лаявся (Ю. Янов., V, 1959, 140);
Вікна в ньому [ридвані] зачинені та ще й фартушинами завішано (Мирний, IV, 1955, 251).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фартушина — фартуши́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- фартушина — див. передник; фартух Словник синонімів Вусика
- фартушина — ФАРТУШИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що фарту́х 1, 2. Дарка встала й собі, струснула фартушину, перев'язала інакше хустку і подалася геть від Ярини (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- фартушина — -и, ж., розм. Те саме, що фартух 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- фартушина — ФАРТУ́Х (предмет одягу у вигляді шматка тканини із зав'язками), НАГРУ́ДНИК рідше, ФАРТУШИ́НА розм., ОПИ́НКА діал., ПОПЕРЕ́ДНИК діал., ПОПЕРЕ́ДНИЦЯ діал., ЗАПА́СКА діал. Словник синонімів української мови